Неймовірне Прикарпаття: Гуцульське Різдво

Чому саме ця подорож?

Наші предки вірили, що на Різдво стаються дива. А де можна по-справжньому відчути різдвяну казку, як не в Карпатах? На Гуцульщині і досі збереглися автентичні віковічні традиції; місцеві звичаї — надзвичайно вражаючі і яскраві. У чотириденному турі — святкова вечеря з 12-ти страв, урочиста різдвяна літургія, знаменита чоловіча коляда в Криворівні, майстер-класи від майстрів традиційних ремесел і традиційна гуцульська гостинність. Подаруйте собі неймовірне Різдво!

4 денний

2699 грн з особи

на замовлення

Програма туру

день 1

  • зустріч на вокзалі Івано-Франківська
  • Коломия: екскурсія у музей Гуцульщини та Покуття та музей Писанки
  • обід
  • майстер-класи народних ремесел у Косові
  • поселення в садибу

день 2

  • сніданок
  • майстер-класи народних ремесел у Косові
  • сувенірний ринок
  • вільний час
  • приготування до Святої вечері, Коляда та інші народні традиції Різдва

день 3

  • сніданок
  • екскурсія у Верховину,
    музей гуцульської магії
    музей фільму «Тіні забутих предків»
  • екскурсія у Криворівню: святкова літургія, гуцульська Коляда
  • обід
  • музей «Гуцульська ґражда» у Криворівні
  • повернення у Косів, вільний час

день 4

  • Сніданок, виселення з садиби
  • Ворохта: дерев'яна церква Різдва Богородиці (ХVІІ ст.) та кам'яні мости віадуки
  • Яремче: екскурсія містом та стежка Довбуша, водоспад Пробій, огляд взірця гуцульської архітектури — ресторану «Гуцульщина»
  • повернення до Івано-Франківська

У вартість входить:

  • проїзд автобусом або мікроавтобусом за маршрутом
  • проживання у приватній садибі (дво- або тримісні номери з санвузлами)
  • сніданки та святкова різдвяна вечеря
  • екскурсійні послуги
  • вхідні квитки у музеї та заповідники
  • супровід гіда
  • страхування на час подорожі

У вартість НЕ входить:

  • обіди та вечері (крім святкової)
  • напої і харчування поза програмою

Вартість туру для дітей

До 12 років — 2299 грн.

Особливі умови

Тур не передбачає значних фізичних навантажень.
Потрібно мати теплий одяг і взуття для тривалого перебування на відкритому повітрі.

Атракції на маршруті

Івано-Франківськ — один із найменших обласних центрів України, осередок знаменитого літературного «станіславського феномену», а для туристів — головні «ворота в Карпати». Розбудували місто шляхтичі Потоцькі; на честь коронного гетьмана Станіслава Потоцького місто і отримало назву Станиславів (Станислав), яка проіснувала до 1962 року. У місті збереглися залишки фортечних укріплень, цікаві сецесійні вілли і конструктивістські кам’яниці (в тому числі, будівля міської Ратуші).
Коломия — одне з найстаріших на Галичині міст (вперше згадується у літописах у XIII ст.). У середньовіччі була відома як центр видобутку солі. В околицях активно діяли загони опришків, згодом — ОУН-УПА. Коломиї завдячують своєю назвою танець коломийка і короткі пісні-коломийки. Наприклад, «Коломия не помия, Коломия місто, В Коломиї такі дівки, як пшеничне тісто».
Музей Гуцульщини та Покуття — заснований у 1926 році, розміщений у колишньому Народному домі, збудованому на кошти української громади. Колекційні збірки нараховують близько 50-ти тисяч експонатів і представляють всі види традиційного народного мистецтва гуцулів та покутян, починаючи з XVII століття до теперішнього часу: художня обробка дерева (різьба, інкрустація, випалювання), металу та шкіри, гончарство, декоративне ткання, килимарство, вишивка та одяг.
Музей Писанки — єдиний у своєму роді (потрапив до книги рекордів Гіннеса). Оригінальна архітектурна споруда музею виконана у формі великої писанки (висота — 13 м). Музейна колекція нараховує понад 10 тисяч творів. В експозиції музею представлені писанки та декоративні яйця не тільки з усіх регіонів України, а й Польщі, Чехії, Румунії, Словаччини, Білорусії, Росії, Франції, Канади, США, Пакистану, Індії, Шрі-Ланки, Китаю, Єгипту та Алжиру.
Косів — містечко, відоме як центр Гуцульщини; центр туризму та народних промислів на Прикарпатті. Археологічні знахідки, зокрема кам'яні сокири та бронзові вироби, свідчать про те, що територія сучасного міста була заселена за часів неоліту й міді. Мало цінні поклади солі. Селяни Косівщини брали активну участь в опришківському русі XVII-XVIII ст. У 1920-1930-х роках Косів стає центром гуцульського прикладного мистецтва — різьбярства, кераміки, ткацтва. Масовими професіями стали ліжникарство і килимарство.
Яворів — село біля Косова, знамените своїми майстрами ліжникарства. Ліжники яворівських майстрів експонувалися на Всесвітній виставці у Монреалі в 1967 р. Також у Яворові жили і творили основоположники гуцульської плоскої різьби по дереву Шкрібляки та їх продовжувачі Корпанюки. У селі бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич, Володимир Гнатюк, Володимир Шухевич. У печері на сусідньому з Яворовим Сокільському хребті кілька років жив у молитвах та медитаціях засновник хасидисзму Баал Шем Тов (Ізраель бен Еліазер). За переказами, живучи на Сокільському, він познайомився і потоваришував із Олексою Довбушем.
Верховина — адміністративний центр найбільш високогірного і віддаленого району України. До 1962 року Верховина називалася Жаб’є (Іван Франко називав його «гуцульською столицею»). Завдяки географічній віддаленості і важкодоступності місцевості, тут збереглося багато давніх звичаїв і традицій. Тут немає великих шляхів, міст і промислових виробництв, тому Верховинський район є одним із екологічно найчистіших в Україні. Нині Верховина — популярний туристичний центр; тут активно розвивається гірський туризм і рафтинг на річці Черемош.
Музей «Тіні забутих предків» (Верховина) — заснований у 2000 році, присвячений історії зйомок кінофільму «Тіні забутих предків». Розташований у будинку, де під час зйомок фільму у 1963-1964 рр. жив режисер фільму Сергій Параджанов. Тут проводив час і творчий колектив фільму: оператор Юрій Іллєнко, художник Георгій Якутович, актори Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова та інші. Фільм — екранізація однойменної повісті М.Коцюбинського, одна з головних робіт українського поетичного кіно.
Музей гуцульської магії — приватний музей, присвячений гуцульським віруванням. Експозиція розповідає про діяльність гуцульських чародіїв — мольфарів. Зокрема, представлено інвентар, який використовують цілителі для створення зілля чи замовляння. У музеї можна ознайомитися з практикою двох знаменитих гуцульських мольфарів — Андрія Атаманюка (Ґоя) та Михайла Нечая.
Криворівня — розташована у долині ріки Чорний Черемош. Назва походить від форми рівнини, на якій розміщене село і яка має форму дуги. Це село відоме в Україні, в першу чергу, завдяки видатному українському письменнику, політичному і громадському діячу Іванові Франку. Він разом із сім’єю приїжджав сюди на літній відпочинок протягом 12-ти років. У Криворівні бували також також Леся Українка, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник, Лесь Курбас, Костянтин Станіславський, Ольга Кніппер-Чехова та багато інших. Ще до початку Першої світової війни тут мав свою віллу Михайло Грушевський, який згодом став першим Президентом України (автентична будівля не збереглась, у наш час її відбудовано і створено музей). Саме тут Коцюбинський написав повість «Тіні забутих предків», а через півстоліття зняв свій відомий фільм з такою ж назвою Сергій Параджанов.
Гуцульська ґражда — музей, відтворює типову оселю гуцулів — хату-ґражду. За формою вона нагадує маленьку фортецю — закритий двір, що складався з хати і прибудованих до неї господарських приміщень. Входом слугувала брама, яку на ніч закривали. Ґражду добре укріплювали, переважно для захисту від хижаків та сильних вітрів. Як дослiджено в багатьох працях, зокрема вiдомого галицького етнографа В.Шухевича, гуцульськi хати розмiщувалися не суцiльно, а були розкиданi по горах навколо сіл. В XIV-XIX ст., коли гуцули жили далеко один вiд одного, такi садиби-фортецi були типовими для Гуцульщини, зараз їх можна побачити дуже рідко, переважно в музеях народної архітектури і побуту в Косові, Львові тощо.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Криворівні — дерев’яна церква і дзвіниця, збудовані на початку XVIII століття, є довершеним зразком гуцульської школи народної архітектури. Розписи темперою XIX ст. За три століття, що існує церква, її ніколи не закривали — там завжди звершувались богослужіння. Свого часу тут молилися і відправляли служби Патріарх Володимир Романюк, митрополит Андрей Шептицький; церковні відправи у Криворівні відвідували Іван Франко, Михайло Грушевський, Володимир Гнатюк, Яків Головацький та багато інших визначних постатей української культури.
Ворохта — високогірне селище (850 м над рівнем моря) на річці Прут. Один із основних центрів як зимового, так і літнього туризму в Карпатах (туризм розвивався тут іще з кінця ХІХ ст.). Курорт Ворохта є центром підготовки українських спортсменів зі стрибків із трампліна, біатлону, лижних перегонів.
Віадуки — арочні залізничні мости, визначна архітектурна пам'ятка Ворохти. Зведені тут у XIX ст. Найбільший тутешній кам'яний залізничний міст збудований у 1895 р. При загальній довжині його 130 м арковий проліт становить 65 м. Це один з найбільших кам'яних мостів у Європі.
Церква Різдва Богородиці (Ворохта) — один з найдавніших храмів Гуцульщини. Відреставрована у 1979 р. Це один із кращих зразків гуцульської школи дерев'яної народної архітектури. В інтер'єрі церкви Різдва Богородиці збереглися настінні розписи XIX ст.
Водоспад Пробій (Яремче) — каскадний водоспад на річці Прут. У давні часи висота прямовисного падіння води сягала більше 8 м. У 1840 р. водоспад двічі частково підривали з метою сплаву деревини на р. Прут. Глибина котловану — 20 м, швидкість течії — 50-70 км за годину. Біля водоспаду розташований сувенірний ринок.
Ресторан-музей «Гуцульщина» — яскравий зразок народної архітектури карпатського краю. Побудував його у 1959 році архітектор Іван Боднарук із дерева за канонами гуцульської архітектури без єдиного цвяха. Зовнішнє і внутрішнє оформлення відзначаються філігранним різьбленням по дереву. У інтер'єрі використані предмети народного побуту, старовинні речі, натуральні матеріали. Ресторан пропонує страви традиційної гуцульської кухні.
Стежка Довбуша — популярний туристичний маршрут, пов’язаний з іменем легендарного ватажка народних месників Олекси Довбуша (діяв на Прикарпатті в 1738-1745 рр). Проходить скелями Довбуша в урочищі Дрібка. Унікальне нагромадження кам’яних брил ямненського пісковика застигло тут з льодовикового періоду. Природні процеси — вимивання та вивітрювання — створили фортецю неповторного стилю. Особливе зацікавлення викликає камінь Довбуша — його прикрашає кам’яний хрест, а під ним нібито спить вічним сном легендарний опришок.

Проживання

Дво- або тримісні номери.

Харчування

Сніданки включено у вартість, обіди та вечері — за додаткову оплату (від 30 грн).

Правила

  • категорично забороняється вживання алкоголю в дорозі
  • необхідно дотримуватися графіку поїздки та не відставати від групи
  • уважно слухати інструктаж гіда
  • діти до 16 років — тільки у супроводі дорослих

Мова супроводу та проведення екскурсій

Українська

Відгуки: