Унівський монастир - один із найстаріших в Україні монастирських комплексів, який мав також і оборонне значення. Сучасні археологічні матеріали засвідчують існування тут монастиря вже з кінця XIII ст., а перша письмова згадка зафіксована в привілеї короля Владислава ІІ Яґайла у 1395 р. Унів був важливим центром друкарства, з його майстерні походить багато цінних стародруків. Вотчина митрополита Шептицького, Унів - один із чотирьох українських монастирів, що мають статус Лаври.

Свірзький замок - один із найкраще збережених замків України, пам’ятка архітектури XVI-XVII ст. Розташований у мальовничій місцевості, замок має більше палацовий, ніж оборонний тип архітектури, і не раз ставав місцем кінозйомок. На території зберігся мурований костел у ренесансному стилі.

Золочівський замок - збудований у XVII столітті Якубом Собеським (батьком польського короля Яна ІІІ Собеського), є зразком поєднання оборонного та житлового призначення. До оздоблення замку найбільше долучилася королева Марія Казимира, більше знана як Марисенька - кохана дружина Яна Собеського. Потужна фортеця-бастіон збереглася майже повністю (за винятком озброєння) - кам'яні вали, бастіони, внутрішні комунікації (каналізація, залишки мережі теплопостачання - печі та каміни). Особливою окрасою Золочівського замку є Китайський палац - єдиний в Україні й один з трьох у Європі (Сан-Сусі, Петергоф, Золочів), зразок «східної» архітектури. Нині є частиною Львівською картинної галереї.

Поморянський замок - унікальна пам'ятка оборонної архітектури XVI-XVII ст. Оточена з трьох сторін водою фортеця не раз витримувала затяжні облоги турків і татар. Як свідчать документи та спогади сучасників, замок був улюбленим місцем перебування польського короля Яна ІІІ Собеського, який його суттєво добудував і укріпив, витративши на це 25 тис. злотих. Після смерті короля замок дуже занепав, крім того, його доруйнували мисливці за скарбами. Зараз замок сильно занедбаний і потребує серйозної реставрації.

Підгорецький замок - збудований у XVII столітті за участі відомого інженера і мандрівника Ґійома де Боплана, який залишив знамениті записки про свої подорожі Україною. Замок був призначений для відпочинку і розваг, про що свідчить напис латинською мовою на мармуровій таблиці при вході: «Вінець ратних трудів - перемога, перемога - тріумф, тріумф - відпочинок». У Підгірцях відбувалися гучні забави, що тривали тижнями і на які з’їжджалася навколишня шляхта; свого часу замок часто гостив монархів і знаменитостей, який він вражав своїми розкошами. Часто слугував місцем для кінозйомок. У 1997 році замок передано Львівській картинній галереї.

Костел святого Йосипа в Підгірцях - входить у палацовий ансамбль разом із замковим парком, де збереглися старі дерева. Збудований у XVIII столітті у бароковому стилі, виконував функцію родової усипальниці.

Пліснеське городище - унікальна пам’ятка княжої доби, яку археологи досліджують уже протягом 200 років. Давньоруське місто згадується у «Слові о полку Ігоревім», а також у літописах 1188 і 1232 роках. З Пліснеськом пов’язані багато легенд і переказів. Навіть у наші часи добре видно залишки городища і фортифікаційних валів, які колись займали величезну територію - археологічні дані вказують, що городище займало 160 гектарів. Пам’ятка потребує подальшого вивчення.

Олеський замок - чи не найвідоміша фортифікаційна споруда України і найстаріший замок Західної України: вважають, що його було закладено ще у ХІІІ столітті. На відміну від більшості навколишніх замків, збудованих поляками, Олеський замок заснований руськими князями. За нього точилася постійна боротьба між русько-литовською знаттю, поляками, угорцями; він неодноразово переходив із рук в руки. Тут народилися два майбутні королі Польщі - Ян III Собеський і Михайло Вишневецький. Свого часу до Олеського замку належала ціла округа аж до кордонів із Волинню. Незважаючи на численні зміни власників, пам’ятка добре збереглася і зараз є відділенням Львівської картинної галереї (зокрема, тут зберігаються роботи Іоанна Пінзеля).

Буськ - важливий торговий і ремісничий центр, одним із перших на Галичині отримав Магдебурзьке право. Розташований у місці злиття рік Західного Бугу та Полтви, крім того, через місто протікало багато маленьких річечок та потічків, які у давнину поділяли місто на кілька частин. Сполучення між різними частинами відбувалося через греблі та 68 великих і малих мостів. Завдяки цьому у часи середньовіччя Буськ здобув собі славу «Галицької Венеції». Збереглися кілька дерев’яних церков, синагога, а також один із найдавніших єврейських цвинтарів у Центрально-Східній Європі.

Жовква - збудована за принципом «ідеальних міст» доби Ренесансу. Місто закладене на місці давноруського поселення, у XVII ст. було резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського. Деякі історики вважають, що саме у Жовкві народився Богдан Хмельницький. Найбільший розквіт припадає на другу половину ХVІІ ст. У Жовкві діяли п’ять церков, чотири костели, синагога. Відома як місто ремісників, які славилися своїми гобеленами, зброєю, порцеляною, різьбярськими виробами. Найбільшу славу мали художники та іконописці малярського осередку. Загалом у місті збереглося 55 різних пам’яток, в тому числі світового рівня. До видатних історико-архітектурних ансамблів відноситься добудова історичної Ринкової площі (сучасна пл. Вічева) із замком 1594 р., костелом Св. Лаврентія XVII ст., Василіанський (XVII–XX ст.) і Домініканський (XVII–XVIII ст.) монастирі. Високу художню цінність мають зразки дерев'яного зодчества, збережена на території колишніх передмість та синагога в стилі Ренесанс.

Крехів - староруське поселення, у письмових документах вперше згадується у ХV ст. Широко відоме Василіанським монастирем св. Миколая та пам'яткою дерев'яної архітектури - церквою св.Параскеви із триярусною дерев'яною дзвінницею оборонного типу.